Вступ до школи зазвичай є стресовою ситуацією в житті кожної дитини, оскільки пов’язано з необхідністю адаптуватися до нових мікросоціальних умов.

Початок шкільного життя являється стресовою ситуацією в житті кожної дитини, бо виникає необхідність адаптуватися до нових умов. Цей етап супроводжується  різними функціональними зрушеннями і, безсумнівно, позначається на психоемоційній сфері. Від успіху періоду адаптації до школи значною мірою залежить загальна успішність подальшої соціальної діяльності дитини.

Актуальність цієї теми визначається тим, що і інтенсифікація навчальної діяльності останніми роками, і перетворення в соціально-економічній сфері змінили умови життя дітей і визначили необхідність повторного поглибленого аналізу діяльності дитини в момент вступу до школи та соціально-психологічної практики, що пов’язана зі шкільною адаптацією.

Проблема оцінки рівня адаптації дитини до школи, попередження ризиків в психічному і особистісному розвитку першокласників, ставить перед школою вирішення проблеми адаптації першачків до умов навчально-виховного процесу.

Актуальність психологічної роботи з такими дітьми обумовлена такими причинами:

1. період пов’язаний з віковою кризою, коли формуються якісно нові властивості і особливості дитини.
2. перехід в нове соціальне середовище істотно впливає на формування дитячих психологічних процесів і міжособистісну сферу, а тому і на особистість загалом.
3. придбання навчальних навичок впливає на розвиток навчальної компетентності дитини, а відповідно на успішність подальшого навчання.

Навчання з 6 років пред’являє нові вимоги до майбутніх першокласників, свою особливість має і адаптація до навчання в школі у сучасних молодших школярів.

Поняття адаптації, дезадаптації

Сам термін “адаптація” виник у другій половині ХVІІІ століття. Введення його у науковий обіг пов’язують з ім’ям німецького фізіолога Ауберта. Він використав термін “адаптація” для характеристики явищ пристосування чутливості органів зору (або слуху), що виражається у підвищенні чи зниженні чутливості у відповідь на дію адекватного подразника.

Психічна  адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища, й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значимих ланцюгів.

Адаптація біологічна – пристосування організму до фізичних умов (температури, тиску, вологості, освітлення, запахів, звуків та змін у власному організмі).

Поняття адаптації безумовно пов’язане зі шкільним життям. Воно повсякчас ставить вимоги до компетентності дитини, її гнучкості, вміння виділяти головне і другорядне, здатності пристосовуватися. Звідси виходить і поняття шкільної адаптації.

Шкільна адаптація – пристосування дитини до умов та вимог нового середовища. Її результатом є пристосованість особистісна, яка виступає показником життєвої компетентності дитини, її здатності орієнтуватися та впливати на довкілля .

Соціальна адаптація – інтегративний показник стану дитини, що показує її здатність адекватно сприймати навколишню дійсність, відношення до людей, вчинків, спілкуватися, вчитися, працювати, відпочивати, регулювати поведінку відповідно до сподівань інших. За цих умов в сучасному суспільстві надгостро постає проблема соціальної адаптації молодших школярів та збереження їх психічного здоров’я. Якщо навколишнє середовище виявляє до людини певні вимоги (а деякі з них важко адаптуються в силу особистісних або вікових особливостей), то у даної категорії  може розвинутись відчуття соціальної, психічної і соматичної напруги, а це вже загроза дезадаптації.

Дезадаптація – це формування неадекватних механізмів пристосування людини до умов навколишнього середовища, порушень в поведінці, конфліктних відносин, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, негармонійний розвиток особистості. Зауважимо, що процес звикання до шкільного життя та його умов безперечно складний. Одні проходять цей процес без психічних травм, а інші важко  – з чого і випливає проблема “шкільної  дезадаптації”.

Шкільна дезадаптація – втрата дитиною навчальної мотивації, низька успішність, конфліктність у спілкуванні з учителями й однолітками. Схильність до асоціальної поведінки, низька самооцінка, домінування негативного емоційного напруження. Успішна адаптація до школи залежить від рівня сформованості основних передумов навчальної діяльності. Чим краще готовий дитячий організм до всіх змін, що пов’язані з початком навчання, подоланні труднощів, яких неможливо уникнути, тим легше він їх здолає, тим спокійнішим буде процес пристосування до школи.

Фізіологічна адаптація до навчання характеризує функціональні можливості і стан здоров’я. Розгляд фізіологічних аспектів адаптації дає нам можливість управляти процесом навчання, даю вчителю можливості уникнення надмірної навчальної праці. Відповідно весь педагогічний процес має будуватись так, щоб не наносити шкоди здоров’ю дитини. Тривалість усіх трьох фаз адаптації 6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем, потім спостерігається  стабілізація працездатності, знижується напруження організму, тобто настає відносно стійке пристосування до комплексу навантажень, зв’язаних  із навчанням.

Одним з головних критеріїв, що характеризують перебіг адаптації до систематичного навчання, є стан здоров’я дитини і зміна його показників від навчального навантаження. Є показники, за якими вчитель та батьки можуть і мають визначити порушення стану дитячого здоров’я. Одним із показників, що легко контролювати, є маса тіла. Ще один інформативний показник – це артеріальний тиск дитини. Таким чином, фізіологічна адаптація молодших школярів являється однією із найскладніших проблем психолого-педагогічної науки та навчально-виховної практики.

Спеціальна  готовність до навчання – рівень здібностей дитини щодо читання, письма й лічби. Програма й методики, що існують в сучасній школі, розраховані на дитину, яка не отримала спеціальної підготовки. Психологічна готовність до навчання – передбачає розумову, мотиваційну, емоційно-вольову й соціальну готовність. Проаналізувавши складові компоненти психологічної готовності, оскільки рівень їх розвитку обумовлює успішність адаптації дитини до школи, її навчальні успіхи маємо, що:

• Інтелектуальна готовність до навчання – це достатній рівень розвитку деяких пізнавальних процесів. Вона відображає функціональне дозрівання структур головного мозку. Але розумова готовність дітей до школи не зводиться лише до оволодіння певними знаннями про навколишнє середовище, а включає і мислительні дії та операції.
• Мотиваційна готовність – прагнення до діяльності, що має суспільне значення до нової соціальної позиції (бажання вчитися). Якщо у дитини сформовано бажання навчатися в школі, що ґрунтується на адекватних уявленнях про шкільні особливості та вимоги, це сприятливий фактор, що забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи, заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. В такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів, розчаровується в шкільних справах, а це негативно позначається на процесі адаптації до школи та досягненнях. В структурі мотиваційної сфери першокласника представлені різні мотиви та тільки один може домінувати.
• Емоційно-вольова готовність дитини – визначає уміння регулювати поведінку в складних ситуаціях, пов’язаних із напруженням, переживаннями. Зі вступом до школи змінюється зміст і характер ставлення дитини до оточуючого світу і до самої себе. Дитина усвідомлює важливість навчальної діяльності (людина вчиться, щоб стати корисною, навчання – це державна справа). Учень має нові обов’язки, за виконання яких звітується перед суспільством в особі вчителя: регулярно ходити до школи, робити уроки, не запізнюватися тощо.
• Соціальна готовність дитини до школи – вміння будувати взаємовідносини із дорослими і ровесниками. Така готовність включає в себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони мали б можливість спілкуватися з іншими дітьми та вчителем.    Змінюється  система відносин з однолітками. Підпорядкування кожного учня загальним правилом – це в першу чергу ставлення до групи, до класу.

Система Дитина – Дорослий якісно змінюється, диференціюється. У стосунках Дитина-Вчитель  діє мораль однобічної поваги, слухняність. Вчитель – центральна персона  не тільки на уроці, а на певний час  у всьому житті дитини.  Першокласник має зайняти дві соціальні позиції: стосовно вчителя і стосовно однокласників. Ці позиції не повинні вступати в протиріччя вчитель високо оцінює одні якості, а діти – зовсім інші).

Методи дослідження адаптації

Сучасна практика має розвинений інструментарій для вивчення рівня та особливостей психічного розвитку дитини, що постійно оновлюється. В шкільній психодіагностиці використовуються здебільшого такі методи, як спостереження за діяльністю та поведінкою учня, тести, методи математичної статистики,бесіди і завдання, оцінювання конкретних продуктів діяльності дитини (творів, малюнків тощо), а також – експертне оцінювання дітей учителями та батьками.

Одним з важливих методів дослідження та контролю адаптації учнів в роботі психолога – є психологічний супровід учнів перших класів. Мета психологічного супроводу полягає в тому, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до шкільного середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Кожен із методів, відповідно, до притаманної йому специфіки, допомагає отримати інформацію, потрібну для цілісної характеристики психічного розвитку дитини. Результати, отримані за допомогою різних методів, дають можливість перевірити та уточнити проміжні висновки. Це істотно підвищує достовірність психологічного висновку.

Психологічний супровід адаптації учнів здійснюється в 5 етапів:

1. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників – має важливе значення, бо успішно  проведена превентивна психологічна робота сприятиме кращій адаптації дітей. Ця  робота включає:
   1. психологічну діагностику готовності дітей до навчання в школі;
   2. індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то і вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.
2. Контроль за процесом адаптації до школи – проводиться в жовтні-листопаді і дає можливість виявити дітей з труднощами й завчасно надати необхідну психологічну допомогу. Особливу увагу приділяється дітям схильним до дезадаптації. Контроль адаптації включає:
   1. Спостереження за першокласниками.
   2. Дослідження процесу адаптації за  допомогою психодіагностики.
   3. Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.
   4. Виявлення „контрольної групи”  – учнів у яких виникли труднощі в процесі адаптації.
3. Дослідження причин труднощів адаптації у дітей „контрольної групи”
4. Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження – даються рекомендації вчителям, батькам з питань особливостей психологічного розвитку, навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.
5. Корекційна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі в процесі адаптації до школи – в залежності від виявлених причин труднощів, які виникли в процесі  адаптації дитини до школи зумовлено направлення корекційної роботи.

Для успішної адаптації в роботі з першокласниками необхідно враховувати наступне:

• поєднувати ігрову, продуктивну, навчальну й інші види діяльності;
• формувати позитивне, емоційне відношення до знань;
• здійснювати керівництво діяльністю дітей шестирічного віку, широко використовуючи (особливо в I півріччі) методи дошкільного виховання із частковим застосуванням шкільних методів;
• дотримуватись наступності не тільки в методах роботи, але й у стилях педагогічного спілкування;
• дотримуватись послідовності шкільних методів роботи й при формуванні колективу дітей перших класів й організації їхнього міжособистісного спілкування;
• використовувати більш виховні можливості спільної діяльності;
• формувати здібності до рольового й особистісного спілкування як важливій умові в підготовці зміни провідної діяльності;
• при формуванні психологічної готовності до школи необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються в рівні навченості, у темпі засвоєння знань, відношення до інтелектуальної діяльності, особливостях емоцій і вольової регуляції власної поведінки.

Аналіз тематичної літератури й сучасного положення справ з адаптації молодших школярів показав – ця проблема є міждисциплінарною й безперечно потребує комплексного вирішення. Для подолання складнощів адаптації ефективними будуть такі додаткові методи:

• Тренінгові заняття для подолання труднощів з обов’язковою присутністю педагога (вчитель зможе побачити і усвідомити те, чого не бачить на звичайних уроках).
• Рольові ігри з розв’язанням емоційних проблем.
• Дискусійні дослідження учнями власних взаємовідносин, шляхом групових обговорень (під керівництвом вчителя чи психолога).

Описані ключові аспекти  процесу  особистісної  адаптації учнів в структурі яких зосереджуються найважливіші інститути соціалізації:  сім’я, школа, дитяче середовище. Виховання сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими, яких щодня, стає, дедалі, більше. Однак маємо надію, що спільними зусиллями вихователів, вчителів, батьків і психологів допоможемо дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати лише радість.

Використана література:

1. Закон України «Про дошкільну освіту» // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 144. – С. 1-9.
2. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. – 1999. – № 1. – С.6-19.
3. Особливості організації навчально-виховного процесу в різновікових групах дошкільних навчальних закладів: Навчально-методичний посібник / Автори та укладачі Нечипорук Н.І., Томей О.П., Корж Т.М. – Біла Церква: КОІПОПК, 2009. – 152 с.
4. Положення про дошкільний навчальний заклад // Директор школи. – 2000. – №29-32.
5. Власов В.Н. Проблема адаптации детей в детском коллективе.- Л.: 1998.
6. Лаврентьева Г.П. Роль эмоций в овладении дошкольниками правил взаимоотношений со сверстниками.- Киев, – 1982.
7. Безруких М.М. Как помочь первокласснику хорошо учиться.- Москва.- «Астрель», 2003.
8. Максименко С.Д. Адаптація дитини до школи.- К.: Мікрос,- СВС, 2003.
9. Венгер А.Л. Венгер Л.А. Готов ли Ваш ребенок к школе.- М.: Ваклер, 1994.
10. Венгер А.Л. Психологическая готовность ребенка к школе // Вопросы психологии.- 1984.- № 4.
11. Головань Н.О. Вікові особливості дітей 6 річного віку та їх діагностика // Навчання і виховання шестирічних першокласників.- К.: Освіта, 1990.